Жешувський автовокзал епохи ПНР піде в історію

Автовокзал PKS у Жешуві протягом десятиліть викликав суперечливі емоції — від ностальгії до відвертого роздратування. Для одних він залишався пережитком епохи ПНР, для інших – занедбаним об’єктом у самому центрі міста. Після років анонсів ухвалено остаточне рішення: будівлю буде замінено сучасним регіональним автовокзалом.

Жешувський автовокзал давно функціонував у загальнонаціональному інформаційному просторі як символ урбаністичної занедбаності. Його відкрили 11 грудня 1963 року, і вже за кілька місяців місцева преса звертала увагу на численні недоліки об’єкта. За понад 60 років зовнішній вигляд і функціональність змінилися мінімально, що робило будівлю прикладом майже незміненої архітектури минулої епохи. Фотографії з 1960–1970-х років майже не відрізняються від сучасних, окрім того, що виконані у чорно-білому форматі.

Попри інтернет-меми та іронічний сентимент, автовокзал залишався місцем із серйозними щоденними проблемами. Пасажири вказували на погані умови очікування, відсутність комфорту та загальну занедбаність простору. Об’єкт також неодноразово з’являвся у культурному контексті як символ провінційності та відсталості, що з часом лише підкреслювало його повну анахронічність.

Заплановані зміни мають радикальний характер. Упродовж чотирьох років у центрі Жешува, на вулиці Ґроттґера, має постати Регіональний автобусний вокзал, поєднаний із новою будівлею повітового староства та комерційною частиною. Загальна вартість інвестиції оцінюється більш ніж у 300 млн злотих. Проєкт реалізовуватиметься у співпраці повіту, компанії PKS та місцевого самоврядування, а фінансування базуватиметься на комбінованій моделі.

Новий об’єкт передбачає сучасну інфраструктуру, підземний паркінг і готельно-ресторанну зону. Очікується, що адміністративна частина дозволить вирішувати офіційні справи без необхідності залишати будівлю, зокрема для осіб, які прибувають громадським транспортом.

Наразі автовокзалом щороку користуються близько 4,5 млн пасажирів. Упродовж найближчих двох років триватиме підготовка документації та фінансової моделі, після чого будівництво здійснюватиметься поетапно, без припинення роботи вокзалу. Таким чином, об’єкт, який десятиліттями вважався своєрідною “капсулою часу”, має остаточно зникнути з міського простору, залишившись лише у спогадах, архівах та інтернет-культурі.


30.01.2026

Дивіться також: